Сторінки історії. Частина 5. «Як я ставав Заслуженим тренером!» Чорногорія – країна мрій. Микола Боднар

Шаховий сайт ЗТУ Миколи Боднара м.Вінниця

В 2005 році мої учні, юні вінницькі шахісти вчинили справжній фурор в Україні. На чемпіонаті України серед юнаків до 10 років в Миколаєві чемпіоном став 10-ти річний Щербина Женя, а друге місце виборов 9-ти річний Нижник Іллюша. Після декількох місяців підготовки прийшов час захищати честь України на чемпіонатах світу та Європи. Команда Щербини вирішила поїхати на світовий чемпіонат до Франції, Нижнику залишилась «Європа» в Херцег-Нові, що в Чорногорії. І все-таки Ілля з мамою поїхали до Франції  спробувати свої сили в категорії до 12 років! Хлопці були без тренера, тому, звичайно, грати було важче, але виступили непогано. Обидва потрапили в 20-ку. Недовго перепочивши, ми з Нижником, почали збиратись на Балкани. Зі Львова був замовлений автобус і шахова делегація України вирушила до колишньої Югославії. Подорож була приємною і цікавою, але ризикованою, адже шлях лежав через гористу місцевість. Крізь вікно автобуса, можна було побачити внизу, на дні  ущелини, залишки розбитих автомобілів. В день приїзду ми відразу пішли на море. Коли я зайшов у воду, мені здалося, що я попав до раю. Вода чиста, як сльоза. На глибині від трьох метрів, недалеко від берега, плавають як в акваріумі різних розмірів рибки. А саме приємне те, що можна просто стояти у воді, навіть не лежати,  і не потонеш, тому що Андріатичне море є одним із найсолоніших,. Але це все–таки короткочасний відпочинок. Більшість часу йшло на підготовку до чергової партії, а коли підопічний грає, то який там може бути відпочинок. Напруження, переживання…  

Початок чемпіонату і Ілля всіх починає легко перемагати. Йде перемога за перемогою. Очки впевнено набираються. Деяка тривога тільки в занадто швидкій грі вінничанина. Після 7-ми турів з 6.5 очками і –  перший рядок в турнірній таблиці. Настільки впевнена гра Іллюші, що вже всі поздоровляють з першим місцем (хоча  знають, що це погана прикмета): і тренери інших країн, і  адміністрація та обслуговуючий персонал готелю. Ну, що з ними поробиш, здається, ми все-таки  кращі і ніщо нам вже не завадить. Можливо, ці обставини вплинули на гру Нижника і у 8-му турі в партії з болгарином Бєрбатовим, який був під опікою самого Веселіна Топалова, зверхнє ставлення до суперника, потягнуло за собою поспіх, недогляд нескладного тактичного удару і, як наслідок, негайну поразку. Та ще нічого не втрачено, в останньому 9-му турі, в разі перемоги, все одно чемпіонське звання було б виборено. Але психологічну боротьбу ми вже програли. Як наслідок, слабка гра в останньому турі і знову поразка. В підсумку 5-е місце. Дуже було прикро, адже медаль так привабливо нам «усміхалася». Найгіршого почуття і не придумаєш. Втішала мати Іллі, Ірина: «У наступному році в нас усе вийде!». Приїхавши додому, і проаналізувавши невдалий виступ, ми з подвійною енергією почали готуватись до чергового чемпіонату України і були впевнені, що нас чекають великі перемоги! Далі буде…

Переглядів: 48 | Today: 0 | Total: 44532
Вподобати та поширити
Follow by Email
Facebook

Залишити відповідь