Новини

У 3-му Меморіалі Тетяни та Анатолія Федорчуків тріумфували вінницькі майстри

Звіт про турнір пам'яті батьків Сергія Федорчука

У 3-му Меморіалі Тетяни та Анатолія Федорчуків тріумфували вінницькі майстри

У Вінниці вже втретє (а загалом — уп’яте, адже перші два турніри приймала Піщанка — мала батьківщина Тетяни) відбувся зворушливий і по-особливому теплий шаховий Меморіал на честь Анатолія та Тетяни Федорчуків. Це світла шана батькам прославленого вінницького гросмейстера Сергія Федорчука — людям, які, на жаль, передчасно пішли з життя, але встигли закласти фундамент його великих перемог.

Ініціатором проведення турніру став сам Сергій Федорчук разом із близькими родичами, а Вінницька шахова школа із радістю підхопила цю благородну ідею. Адже цей Меморіал — більше, ніж просто боротьба за очки: це жива вдячність батькам, чия віра й любов виплекали великий талант.

На старт змагань вийшли 80 шахістів найрізноманітнішого віку та класу — від досвідчених майстрів до зухвалої молоді. Із першого ж туру за дошками закипіли справжні пристрасті: кожне пів очка доводилося вигризати в безкомпромісній боротьбі.

Уже на старті рейтинг-фаворити почали нести втрати, а більшу частину дистанції турнірну таблицю очолювало напружене «чотиривладдя»: майстри Олег Биковський та Микола Боднар, а також Максим Герасименко й Олександр Шабунін. Проте на фінішній прямій почалися справжні чемпіонські раунди, де все вирішували залізні нерви. Поки конкуренти не витримували скаженого темпу, Олег Биковський увімкнув переможний форсаж і впевнено фінішував першим! Натомість на п’єдестал зуміли увірватися ті, хто найкраще розрахував сили на фініші: срібло виборов майстер Володимир Вусатюк, а сенсаційну бронзу здобув зовсім юний 10-річний кандидат у майстри спорту Олександр Савчук.

Своїм секретом успіху поділився переможець турніру Олег Биковський: «Головне було правильно психологічно налаштуватися на партії проти юних шахістів — у Вінниці підросло стільки талантів, що кожен міг добряче й боляче “вкусити”. Мені це вдалося сповна, а з досвідченими суперниками достатньо було грамотно розписати мирову».

Без нагород не залишилися й інші учасники: організатори подбали, щоб призи отримала майже половина всіх шахістів, яких ми щиро вітаємо з гідною грою.

Особливими спогадами про батька гросмейстера поділився директор МДЮСШ №6 Микола Боднар: «Анатолій Васильович, батько Сергія, віддавав усі сили, щоб син виріс великим шахістом. Його самовідданість була феноменальною. Пам’ятаю, як він часто затримувався після роботи, заходив до нашої школи, де ми тренувалися з Сергієм, і міг годинами терпляче чекати на завершення занять, щоб потім пізно ввечері разом піти додому. Цікаво, що в молодості сам Анатолій Васильович займався боксом і мав там гарні успіхи. Можливо, спершу він бачив сина продовжувачем спортивної династії саме на рингу. Але в маленькому Сергію батько вчасно розгледів унікальний дар до стратегічного мислення — і замість боксерських рукавичок підтримав його пристрасть до шахів. Саме така батьківська любов і створює справжніх чемпіонів».

Насамкінець — наша найщиріша подяка незламним Збройним Силам України, завдяки мужності яких ми маємо змогу проводити такі важливі турніри, берегти пам’ять і виховувати нове покоління українських шахістів.

Слава Україні!

Таблиця