У Вінниці вже вдруге, а загалом учетверте (перші два Меморіали пройшли в Піщанці, адже саме Тетяна звідти родом), відбувся шаховий турнір на честь батьків відомого, прославленого вінницького гросмейстера Сергія Федорчука — Анатолія і Тетяни Федорчуків, які, на жаль, рано пішли з життя.
Ініціатором проведення цього зворушливого турніру став сам Сергій Федорчук, разом зі своїми близькими родичами, а шахова школа, звісно, із радістю підтримала цю гарну ініціативу. Цей Меморіал — не просто змагання, а данина глибокій повазі до людей, чия незламна віра живила великий талант.
Змагання зібрало понад 100 шахістів різних вікових категорій та рівнів майстерності. Від першого до останнього туру напружена боротьба розгорнулася на всіх шахівницях, адже жоден з учасників не хотів втрачати жодного очка.
З самого початку турніру рейтинг-фаворити почали втрачати очки, але десь всередині лідируючу позицію зайняв майстер Олег Биковський. Здавалося, що вже ніхто не зможе перешкодити Олегу виграти Меморіал, але сталася справжня сенсація! Прикра поразка від зовсім юного Артема Кучера відкинула його аж на четверте місце. Далі був поділ з 2-го по 6-те місце, і додаткові показники визначили місця в такому порядку: 2 місце — Дмитро Щербина, 3 — Микола Бубело, 4 — Олег Биковський, 5 — Михайло Жуковський, 6 — Владислав Пюро. Призові місця здобули ще багато учасників, адже організатори встановили призи для майже половини загальної кількості учасників, яких ми щиро вітаємо!
Справжній тріумфатор турніру, 9-річний Артем Кучер, поділився своїми враженнями: “Сам не знаю, як я зміг виграти такий сильний турнір, але я дуже радий перемозі в цьому престижному змаганні. Багато разів чув від своїх тренерів про Сергія Федорчука, знаю, що він вихованець нашої школи і перший гросмейстер на Вінниччині. Не бачив його ніколи, але в майбутньому хотів би з ним зіграти. Радий виграти турнір, присвячений його батькам”.
Директор МДЮСШ №6 Микола Боднар згадує: “Анатолій Васильович, батько Сергія, віддавав усі свої сили, щоб син став великим шахістом. Його відданість була феноменальною. Пам’ятаю, як він часто затримувався після роботи, заходив у нашу шахову школу, де ми з Сергієм тренувалися. І міг годинами чекати, доки закінчиться тренування, а потім вони разом йшли додому вже пізно ввечері. Це свідчить про неймовірну відданість батька своїй дитині та шахам. Цікаво, що в молодості сам Анатолій Васильович займався боксом і досяг певних успіхів. Можливо, він хотів, щоб Сергій продовжив спортивну династію, але в іншому виді спорту. Однак, чому саме шахи стали фатальною пристрастю Сергія, залишається загадкою. Можливо, в маленькому Сергію Анатолій Васильович побачив особливий талант до стратегічного мислення, який він прагнув розвинути. Саме така батьківська любов і підтримка створює чемпіонів.”
Насамкінець, найбільша подяка — нашим незламним Збройним Силам України, завдяки яким стало можливим проведення такого масштабного та важливого шахового заходу! Слава Україні! Таблиця: https://s3.chess-results.com/tnr1272319.aspx?lan=11&art=1&rd=9&fed=UKR&SNode=S0
