Після закінчення Львівського Державного інституту фізичної культури і спорту в 1995 році, я влаштувався працювати вчителем фізичної культури в одній сільській школі неподалік Могилева-Подільського, що на Вінниччині, з якого я родом. Все було добре. Непогані перспективи, згодом гарні пропозиції роботи по спорту в рідному Могилеві, але ніяк не звязані з шахами. Але я ж розумів, що це все не те. І одного дня мені зателефонували з Вінниці з пропозицією переїхати в обласний центр працювати тренером. Умов ніяких, свої проблеми вирішуй сам. Зарплатня – копійки, ще й не платили вчасно, були борги роками. Важко було відважитись на такий сумнівний і ризикований вчинок, але я був впевнений, що прийняв правильне рішення. Переїхавши до Вінниці у 1997 році, я почав займатися з 16-ти літнім Сергієм Федорчуком. На той час Сергій, завдяки своєму тренеру Чекаю Валентину Францовичу, вже був неодноразовим чемпіоном України у різних вікових категоріях (до 10, 12 та 14 років), в 1995 році став чемпіоном Європи серед юнаків до 14 років, майстром ФІДЕ. І от 1998 рік, черговий чемпіонат України серед юнаків. Для мене, як для зовсім молодого тренера, це було «бойове хрещення», перша відповідальна поїздка. Того важкого року, як зараз пам’ятаю, що я, як і більшість людей в країні, місяцями не отримував зарплатню, і очевидно, були якісь проблеми і з проведенням турнірів у державі. Це, мабуть, і вплинуло на рішення Федерації шахів України провести об’єднаний фінал серед юнаків до 18 та 20 років, збільшивши кількість учасників з 10 до 12. Вінничанину – всього 17.
Ми вирушили до Харкова і відразу пригода. На залізничному вокзалі Харкова всіх пасажирів обшукували міліціонери і мене спитали чи є в мене ножі чи зброя. Я як послушний громадянин відповів, що є і достав з сумки. Виявилось, що дорожний ніж був довший за дозволені норми. Нас протримали декілька годин в міліції і заломали фантастичну суму штрафу і тільки дзвінок організатору чемпіонату Геннадію Круговому полегшив наше життя, суму штрафу зменшили, а з ним зменшилась і сума добових, і відпустили. А тепер перейдемо безпосередньо до чемпіонату. Ми розуміли, що буде дуже важко, адже, по-перше, вимушено грали не у своїй категорії, а по-друге, з 12 учасників більшість були студентами Харківської юридичної академії, в якій на той час навчались майже усі найсильніші молоді шахісти України з різних регіонів держави. Склад надзвичайно сильний: майбутні олімпійські чемпіони – гросмейстери Павло Єльянов, Антон Коробов та Олександр Моїсеєнко, майбутні провідні українські гроси Єдуард Андрєєв та Олександр Зубарєв, провідний тренер сучасності ЗТУ Роман Хаєцький. Перші тури пройшли зі змінним успіхом. Поразки Єльянову та Цепотану, але перемоги над Андрєєвим, Манойло, Коробовим, Захаровим та Будніковим при декількох нічиїх, і Сергій – в групі лідерів. На щастя, не було явного лідера, харків’яни «рубались» між собою, наче хотіли довести один одному, що саме один із них – кращий. Впевнений, що це вплив Володимира Савона, який в той час був куратором з шахів Харківської Юр.Академії. І ось передостанній тур, майже вирішальний, з майбутнім чемпіоном України серед чоловіків! Зубарєвим. Переглянувши увечері партії завтрашнього суперника на цьому турнірі, ми нічого в його грі незвичайного не помітили окрім надзвичайно надійної і впертої гри, і намітивши дебютну стратегію гри, лягли відпочивати. І от мені сняться всі партії, зіграні Зубарєвим на цьому турнірі, і я уві сні виявляю, що скрізь він старався швидше розміняти ферзів. Це відкриття наштовхнуло мене на думку, що Сергію ні в якому разі не слід цього робити, щоб здобути перемогу. Прокинувшись зранку, розповів свій сон підопічному. Поснідавши в гуртожитку горячою мівіною з вінницьким салом, ми пішли на тур. До клубу хвилин 15, тому навіть корисно прогулятися перед боєм. Теплий весняний березень, приємно і ніжно гріє сонечко, спокійна гарна погода, по дорозі Сєрий підкріпився, за традицією, двома бананами, які придбав на стихійній торговій точці. І ось довга напружена боротьба, переживання і… вінничанин в обопільному цейтноті ставить ФЕРЗЕМ мат супернику. Віщий сон збувся! В останньому турі, щоб стати чемпіоном, Сергія влаштовувала нічия чорними з Моїсеєнком, яку він чітко зафіксував, застосувавши надійний прийнятий ферзевий гамбіт. Так з тріумфом ми повернулись додому – виборене звання чемпіона України в категорії до 18 та 20 років. В тому ж році Федорчук захищав честь України на чемпіонаті світу до 18 років в Іспанії, зайнявши із 70 учасників 10 місце та чемпіонаті світу в Індії, де трішки не вистачило, щоб попасти в трійку – 5 місце. На жаль, Сергій на ці змагання їздив сам, так як коштів на тренера знайти не вдалось. Але ж читачам, напевно, цікаво буде подивитися «віщу» партію.
Федорчук – Зубарєв
1.e4-d5 2.ed-Kf6 3.Cb5-Cd7 4.Ce2-Kd5 5.d4-Cf5 6.Kf3-e6 7.0-0 Ce7 8.c4-Kb4 9.Ka3-0-0 10.Cf4-c6 11.Фd2-h6 12.Tfc1-Kd7 13.Kb1-a5 14.Kc3-Cf6 15.a3-Ka6 16.Фe3-Te8 17.Ke4-Ce7 18.Td1 (після розігрування скандінавського захисту в білих стійка позиційна перевага: централізація фігур, володіння центром) -a4 19.Ke5-Ke5 20.Ce5-Cg6 21.Cd3-Cf8 22.Фf4-Kb8 23.Tac1-Kd7 (тут за білих цікаве було продовження 24.с5 і, щоб не віддати поле d6, чорним довелось би побити Ce4, даючи білим перевагу двох слонів, але взамін у чорних з’явилося б хороше поле d5. З цієї причини, можливо, хід c5 не сподобався білим).
24.Cc7-Фc8 25.Фg3-c5? ( зрозумілим є бажання чорних підірвати центр білих, але в даному випадку, це помилка, вони віддають білим важливу лінію «d») 26.Kc5-Kc5 27.dc (помилкою було б 27.Cg6 і-за Ka6 і білі без фігури) -Cd3 28.Td3-Cc5 29.Tcd1-Ce7 30.Ce5-Cf8 31.Td4-g6 32.Фf4-Ta5 33.Td7 (білі «заїхали» на сьому лінію і позиція чорних вже дуже важка)
-Ce7 34.Tc7-Фa8 35. Cc3- ( в цейтноті Сергій не побачив сильного ходу c5, перекриваючи турі 5 горизонталь і загрожуючи Te7 і Фf6) Tf5 36.Фh6-Cf6 (продовжувало боротьбу е5) 37.Tf7
-Kpf7 38.Фh7-Kpf8 39.Cf6-Tf6 40.Td7-Td841.Фh8x Далі буде…
