«Як я ставав Заслуженим тренером!» Частина 10 Чорногорія – країна мрій! Боднар М.М. – ЗТУ.

В 2008 році Європейський чемпіонат вже втретє за останні роки проводився в Херцег-Нові, що в Чорногорії. І ми втретє вирушаємо до Чорногорії, як кажуть «бог любить трійцю!». Знову приємна, цікава, але небезпечна подорож на автобусі зі Львова через гористу місцевість де внизу ущелин велика кількість розбитих автомобілів. Приїхавши відчув вже все знайоме, любиме: прекрасний пляж, прозора ніжна вода, рибки під тобою на дні, гаряче, але водночас не спекотне сонце, Сараєвське пиво, дерева лайма та гранату (рви нехочу), наче вернувся до чогось вже собі рідного. Іллі 12 років, але так як в минулому році чемпіонат до 12 років впевнено було виграно, було вирішено боротись в старшій категорії до 16 років! 112 учасників, швейцарська система в 9 турів. О, в цій категорії вже дорослі юнаки. Хто під 1 метр 90, а в кого вже й вуса, як в дорослого чоловіка. А головне, що в турнірі заявились декілька гросмейстерів та безліч майстрів. В Іллі теж майстерське звання. Перші дві партії Ілля виграв, третя нічия, потім знову дві перемоги і нічия. 5 очок з 6 можливих. Що ж таке? Невже Нижник грає не гірше за цих здорованів? І ось, момент істини. Партія 7 туру виявилась одною з вирішальних. Суперником був міжнародний гросмейстер, рейтинг-фаворит змагань угорець Петр Прохазка. З перших ходів «Петро» білими заволодів ініціативою, постійно піддавлював, але Ілля єдиними точними ходами здається ледь стримував ворожий напір. Стратегічним прийомом стримування ініціативи суперника Ілля вибрав розміни. Кожний розмін послабляв натиск, а суперник до самого кінця по інерції грав на перемогу, відмовився від декількох повторень ходів з нічиєю і «перегнув палицю» чим негайно скористався вінничанин – перемога! На цей раз змагання відбувалось в палаці спорту і можна було всім бажаючим спостерігати за дійством з зверху з трибун. Уявляєте скільки тривожних хвилин прийшлося пережити. 6 з 7 і залишилось надійно фінішувати. В восьмому турі ще одна перемога. Але й конкуренти не дрімали. Ззаду йшли переслідувачі. І ось в останньому турі українське дербі з миколаївцем Сівуком. Іллю влаштовувала нічия, суперник вимушений грати на перемогу. В цій надзвичайно гострій боротьбі вінничанин граючи чорними в сіцілійському захисті зробивши коротку рокіровку зробив сильний та несподіваний хід «g5» і суперник не розібрався в ускладненнях. В підсумку з результатом 8 очок з 9 можливих вінничанин впевнено виборов корону найкращого шахіста Європи до 16 років в свої 12. Ура! Дивно та приємно було спостерігати на церемонії закриття коли поруч стояли срібний та бронзові призери, які на дві голови вище за зростом! Вінничанка Юлія Швайгер, як чемпіонка України серед дівчат до 14 років теж приймала участь в чемпіонаті. Прикра поразка в другому турі тільки розізлила Юлю. Далі вона почала все вигравати підряд. В сьомому турі була переможена чемпіонка Росії завдяки відмінній дебютній підготовці. Але в восьмому турі прикре прострочення часу в виграній позиції і це при добавлянні 30 секунд на хід. Дааа, фортуна в самий потрібний момент відвернулася від вінничанки. А перемога вже забезпечувала трійку. Останню партію напевно Юля грала під впливом поразки і як наслідок ще поразка. Знову в який раз вже коли здавалося, що п’єдестал так близько, знову не вдалося на нього піднятися. Але це не кінець чемпіонату. Продовження боротьби. В цьому році в програмі крім особистого чемпіонату з класичних шахів – командний чемпіонат Європи з швидких шахів до 10, 14 та 18 років. Склад команди: 3 юнаки та 1 дівчина. Мене призначено головним тренером збірної України в категорії до 14 років, з укомплектуванням складу. Звичайно, в команді вінничани Ілля Нижник – 1 дошка та Юлія Швайгер на 4-й дівочій, кого ще брати в команду ні в кого не викликало сумнівів, адже миколаївці Олександр Бортник і Дмитро Даниленко вже зарекомендували себе як пристойні гравці. Отже, вінницько – миколаївський тандем. Команда сильна, але не потрібно було себе обнадіювати, адже й інші країни виставили своїх найкращих гравців, до того ж командні змагання мають свою специфіку, а швидка гра пов’язана з можливістю припускання помилок. На старті українці всі матчі почали вигравати, але потім коли суперники були все сильніші в двох матчах прийшлось розійтись миром. Всі наші гравці втрачали очки. І Бортник, і Даниленко, і Швайгер по черзі програвали, Нижник же робив багато нічиїх. Напруга зростала. Збірна команда Росії впевнено вигравала всі матчі і за декілька турів до фінішу було зрозуміло, що потрібно втриматись хоча би в трійці. І паличкою – виручалочкою в вирішальних поєдинках виявилась наша Юля. Вона майже завжди останньою вигравала всі останні партії, рятуючи всі вирішальні матчі! Друге місце в нас – велике досягнення. І ще дві медалі в скарбничці вінничан! Загалом три медалі були привезені в Вінницю з чемпіонату Європи! Що ж, ми повертались додому героями. Втомлені, але щасливі, ми вже не особливо звертали увагу на розбиті автомобілі на дні ущелин.